Всього: 21
Нових за місяц: 0
Адміністраторів: 5 
Користувачів: 15 
Директорів: 1
Вчителів: 0 
Вихователів: 0
Друзів: 0
V.I.P: 0
Чоловіків: 8
Жінок: 12 
ЗАСПІВАЙМО ПІСНЮ
(РОДИННЕ СВЯТО ДЛЯ СТАРШИХ
ДОШКІЛЬНИКІВ, БАТЬКІВ, ПРАЦІВНИКІВ ДИТЯЧОГО САДКА)
Мартинюк Лариса Іллівна
Зал святково прикрашений вишиванками. На столиках — серветки і вази з квітами. Господиня закінчує останні приготування. Заходять гості - діти, їхні тата і мами.
Дорослі і діти вітаються з господинею, підносять дарунки. Кілька дітей (з квітами в руках підходять до господині).
Даруємо вам ці квіти,
Щоб весело було жити.
Тато або мама. Принесли ми вам мішечок гречки,
Щоб між дітьми в садку не було суперечки.
Мама. А ми принесли в дарунок мішечок вівса, Щоб садкова родина була здорова уся.
2-й батько. Даруємо вам
підкову на щастя.
2 - га мама. Даруємо хліб
і сіль, щоб всідалося у вас добро.
3 - тя мама. Додаю ще й цукор, щоб солодко жилося.
3-й батько. Даруємо вам мед, щоб завжди щиро приймали гостей.
Господиня. Щира дяка за ваші вітання та гарні побажання ще й до того ж щедрі дарунки.
Запрошуємо вас усіх з діточками на теплу і щиру розмову, на гарну українську
пісню. Які ж сьогодні гарні гості у мене!
Ансамбль вихователів
та інших працівників садка виконує пісню „Зеленее жито, зелене..."
Господиня. Як же ж гарно співають! Народна пісня... Це - ніби цілюще джерело, з якого чим більше п 'єш, тим більше пити хочеться, чим більше співаєш, тим більше співати хочеться.
Ведуча.
Так, справді. Чим
більше співаєш, тим більше співати хочеться. В українській пісні і ніжність, і
ласка. А починається все з маминої колискової.
Бринить колискова,
Дзвенить колискова. То тиха й задумлива мамина мова.
Господиня. Ану ж, дівчаточка гороб'яточка!
Заспівайте - но своїм доням - лялям колискову.
Колискова за вибором
музкерівника.
Ведуча. Оголошуємо конкурс на кращу колискову пісню. Участь у конкурсі беруть і
дорослі, і діти.
Господиня (після визначення
переможців конкурсу).
Кажуть, що по піснях, як по
книжках, можна історію вивчати. Ось взяти хоча б пісню, яку й досі співають у
нашому краї — „ Ой на горі та женці жнуть" - про славного кошового війська запорозького Сагайдачного або пісню „ Ой попід гай зелененький" про славного опришка, захисника бідноти Олексу Довбуша. Давайте заспіваємо
одну з цих пісень. А ви, діточки, підспівуйте своїм батькам.
Ведуча. Була пісня порадником у радості і в горі, допомагала в праці. (Хтось з
дорослих читає вірш І. Франка „Пісня і праця", вірш Б. Лепкого „До
народної пісні".)
Господиня. А знаєте, як любив народну пісню великий Кобзар. Улюбленими піснями
Тараса Шевченка були... Може хтось пригадає? („ Ой на горі жита много ", „ Тече річка невеличка ", „Віють вітри, віють буйні", „Ой ходила дівчина бережком ".)
Ведуча пропонує заспівати по кілька рядків з улюблених пісень Тараса Григоровича Шевченка.
Господиня. Діти, а заспівайте ще якоїсь веселої. Хай музики заграють, а ми всіх гостей
навчимо танцювати і співати.
Танок „Веселі
черевички".
Ведуча. А хто знає, які пісні найбільше люблять співати в гуцульському краю?
Діти. Коломийки.
Господиня. А може спробуємо заспівати й затанцювати коломийки? (Можна влаштувати
змагання по столиках між дорослими і дітьми. Після коломийки запропонувати
загальний танок для всіх.)
Ведуча. А тепер проведемо
змагання „Хто кого переспіває".
Усі дорослі й діти діляться на
дві групи. Ведуча по черзі надає можливість заспівати один рядок або строфу
кожній з груп (наприклад, для конкурсу можна взяти пісні, що починаються на „ Ой").
Господиня. За ваші гарні співи, хочу вас добре причастити. (Пригощає всіх пампушками з
узваром.)
Ведуча. Співали, гостоньки, співали, У решето пісні складали. Де не взялися горобці. Решето
забрали Та й пісні поховали.
Господиня. От закінчується наше свято української народної пісні. Але співаймо скрізь і завжди, бережімо й передаваймо з роду в рід багатство й красу нашої пісні.
На закінчення всі дорослі й діти
співають пісню „Іу вас, і в нас хай буде гаразд ".
Пропоновані сценарії свят і
розваг несуть у собі не тільки емоційний потенціал, а й пізнавально — виховний. Під час їх проведення, в ході підготовки до них діти не тільки
збагачуватимуть свої знання про особливості й характер українського народу,
його духовне багатство та культуру, його звичаї, обряди, вірування в силу
природи, а й відчують інтерес до всього рідного. Не ростимуть безбатченками на
рідній землі, не зрікатимуться рідної мови, звичаїв та обрядів своїх дідів - прадідів.
« Робота над вокально – хоровими
навиками» (виступ на батьківській
конференції) Маритнюк Лариса Іллівна
Виступ на батьківській
конференції на тему: „Робота над вокально-хоровими навичками дітей". Вокально-хорова робота - це важлива частина всього процесу музики у
музичному вихованні. У процесі навчання учні повинні
оволодіти виразним правильним співом, чистою інтонацією, виробити правильну співацьку
поставу, вміння користуватися диханням, навчитися співати класом в унісон.
Чистота інтонування та розвиток голосу завжди були проблемою під час навчання. На це доводиться витрачати багато
часу та енергії для того, аби правильно інтонувати звуки. Але досягти високих
результатів не вдається, за один урок музики в тиждень, коли, крім співу, є ще
багато іншого матеріалу, який потрібно подати дітям, вчитель просто не встигає
це зробити. Важливу роль відіграє також кабінет музики з технічними засобами. Дитячий голос знаходиться у
постійному розвитку і зміні в залежності від росту організму дитини. Звичайно,
на розвиток голосу впливають такі фактори, як: система вокальних вправ,
правильно поставлена робота над співочим диханням, звукоутворенням,
артикуляцією і т.д. Спів відповідає за розвиток голосових зв'язок,
дихального і артикулярного апаратів. Правильний спів забезпечує здоров'я дітей.
Тому дітям забороняється голосний спів. Співати потрібно обережно, щоб не
зашкодити голосовим зв'язкам. Пісня повинна виконуватися в точному
співвідношенні вказівками композитора - десь тихіше,
десь голосніше. Під час уроку вчитель не
має змоги довго працювати з кожним учнем зокрема. Залишається один шлях - колективний
спів. Під час такого співу потрібно тримати в полі зору учнів, які інтонують не
зовсім чисто; робити зауваження; при досягненні ними найменших результатів у
співі слід заохочувати їх похвалою. За невдале інтонування поганих
оцінок ніхто не ставить, бо це було би великою помилкою викликало би негативні
емоції в учнів. Дітей, не наділених музичним слухом майже немає. Є діти з більш
або менш вираженими музичними здібностями; одні володіють хорошими вокальними
даними, інші - з ледь помітним музичним слухом. І не їхня заслуга
чи вина в тому. Ми знаємо; якщо в сім'ї звучить музика, у дитячому садочку
добре поставлену роботу з музичного виховання, то майже всі діти вміють співати
і більш -менш правильно інтонувати. Якщо цього не має, то
звинувачувати дітей в цьому не треба. Ці „бездарні учні" чудово відчувають
ритм, імпровізують, слухають музику, беруть активну участь в обговоренні
прослуханих музичних творів. Досить часто таке буває, що багато таких дітей
„виспівуються" і навіть „перегонять" тих, що співали правильно з
першого класу. Першим етапом вокально-хорової роботи є розпірка. Під час розпірки потрібно привчати дітей співати
неголосно (тихо) і слухати при цьому весь клас, аби не виділятись із загального
хору. Всяка розпірка чи вокальна вправа має якусь мету - розспіву, тембр,
звучність голосу і т.п. Для розспіву підбираються прості, але цікаві вправи.
Особливу увагу необхідно приділяти довгих звуків, оскільки діти, особливо початківці, не вміють
тягнути звуки. А між іншим, саме спів довгих звуків найкраще розвиває голос, дихання,
інтонацію та багато інших якостей. Особлива гостина всієї вокально-хорової роботи - це артикуляція. Вона тісно пов'язана з диханням,
звукоутворенням, з інтонуванням. Артикуляційний апарат у дітей, особливо
молодого віку, потребує розвитку. Необхідно проводити спеціальну
роботу по його активізації. Тут важливо: вміння відкривати
рот при співі, правильне положення губ при співі, звільнення від заматості
нижньої щелепи - все це впливає на якість відтворення. При співі важливі такі
особливості відтворення, як: а) наспівність голосних; б) вміння їх округлювати; в) домагання до чистоти звучання
не ударних голосних; г) швидке і чітке виговорювання
голосних. У процесі вивчення чи виконання
пісень вибирається такий діапазон, який би не обтяжував дітей, а навпаки - сприяв тому, щоб діти співали вільно, без напруження. Якщо потрібно, то
варто змінити тональність, відступивши від оригіналу. Коли пісні за своїм змістом чи
характером дозволяють, дуже корисно використовувати рух під музику - тупіт,
плескання в долоні, повороти, голови, тулуба, танцювальні рухи, а також
елементи сучасного ритмічного танцю. Це підбадьорює дітей, дає їм можливість
почувати себе вільніше впевненіше під час виконання пісень чи ігрових пісень-поспівок.
Виконувати пісні можна з ритмічним супроводом при цьому якість виконання не
погіршиться. Для цього доречно використовувати, дзвіночки, трикутник чи щось
інше. Можна використовувати і
найпростіші дитячі іграшкові інструменти - бубон, ксилофон, цимбали. Це додасть
уроку контрасту, але ж ніяк не треба вдаватися до цього на кожному уроці. Все
залежить від характеру пісень. Ритмічний супровід часто полегшує
розучування та виконання пісні, оскільки вносить легкість та різноманітність в
її ритмічний рисунок. Слід користуватися трьома варіантами ритмічного
акомпанементу: • рівномірний - ритмічними долями (пульсом):
(наочність) • ритмом
мелодій (ритмічний рисунок): (наочність). • остинатним
ритмом. Ритмічне остинато вчитель визначає залежно від ритму, розміру та характеру пісні. Одне із завдань подібних занять - подарувати
дітям якомога більше музичних вражень, використовуючи найрізноманітніші засоби
виконання. При перших до диках до інструмента, навіть іграшкового, діти хочуть
видобути гарну мелодію, і якщо їм це вдається, то це для них - значний успіх. 31, зі, зі - є що їсти цій козі Зи, зи, зи - буде молочко нам від кози! 6. Читання
скоромовки. Принеси, синку, синьку, Підсинить мама косинку, Підсинить тобі сорочку -Принеси ж, синьку, синочку. 7. Гра
«Фотооко». 8. Гра «Пеньок». 9. Гра «Небо і
земля». 10.Гра
«Незнайко», «Хвиля», «Фініш». На уроках читання ставлю перед
собою завдання: сформувати навички читання, вмінні працювати з текстом,
сприймати твори, сприяти розвиткові літературних смаків, розширювати коло
читання. Для цього використовую різні види читання: «Блискавка», «Віконце», «Губи»,
«Буксир», «Розвідка», «Фініш». На удосконалення читання мовчки
пропоную учням пробігати очима по тексту або по його частині, приклавши до вуст
палець. А також вчу дітей переглядати текст, тобто знаходити потрібну
інформацію, не читати весь текст, а лише пробігати очима по ньому. Не суперечить ігровим правилам і
така важлива умова пошуку -переглядання, як
швидкість. Дітям пропонується знайти якомога швидше, випередити товариша. Складніше завдання знайти
порівняння і інше. Працюю і над виробленням обсягу поля читання. Це помітно
впливає на якість читання. Використовую хорове та індивідуальне проговорювання. Щоб діти читали виразно, працюю
над інтонацією кінця речення. Раджу дітям, починаючи читати речення, кинути око
на його кінець. Розуміння прочитанного є основною характеристикою читання. Воно залежить від багатьох чинників:
розуміння слова, речення, цілого тексту. Щоб розуміти текст, треба мати
достатній лексичний запас, вміти швидко співвідносити графічну форму слова з
друкованою. Цікавим є питання про перевірку розуміння прочитанного тексту. Можна поставити питання, що
стосується окремого слова, словосполучення, окремого речення. Щоб примусити дитину міркувати,
задумуватись над текстом, розвивати мислення, використовую тести і тестові завдання. Отже, запроваджуючи всі ці та багато інших форм роботи, можна вирішити одне
з найголовніших завдань, яке стоїть перед учителем на цьому етапі.
